Р І Ш Е Н Н Я №198 / 16 листопада 2016 року / Про підтримку проекту Постанови ВРУ про вшануванняпам’яті жертв геноциду, вчиненогоПольською державою щодоукраїнців у 1919 – 1951 роках

СОКАЛЬСЬКА  РАЙОННА  РАДА

ЛЬВІВСЬКОЇ  ОБЛАСТІ

__XІІ  сесія _VІІ_ скликання

Р І Ш Е Н Н Я №198

   16  листопада 2016 року                                                     м.Сокаль                

 

 

Про підтримку

проекту Постанови ВРУ

про вшануванняпам’яті жертв геноциду,

вчиненогоПольською державою

щодоукраїнців у 1919 – 1951 роках

 

         Відповідно до Закону України «Про статус депутатів місцевих рад», «Про місцеве самоврядування в Україні» з метою висловлення підтримки Проекту Постанови Верховної ради України №5012 від 03.08.2016р., Сокальська районна рада Львівської області,-

 

ВИРІШИЛА:

 

  1. Схвалити звернення районної ради до Верховної ради України щодо підтримки Постанови ВРУ про вшанування пам’яті жертв геноциду, вчиненого Польською державою щодо українців у 1919 – 1951 роках.
  2. Надіслати текст рішення Голові Верховної ради України
  3. Опублікувати текст рішення на офіційному сайті Сокальської районної ради
  4. Контроль за виконанням цього рішення покласти на комісію з питань євроінтеграції, взаємодії з місцевими радами, децентралізації, регламенту,  депутатської етики, законності та взаємодії з ЗМІ

 

 

 

Голова районної ради                            Микола Пасько

 

 

 

 

 

 

 

 

Верховній раді України

ЗВЕРНЕННЯ

Щодо підтримки

Проекту Постанови ВРУ

№5012 від 03.08.2016

про вшанування пам’яті жертв геноциду,

вчиненного Польською державою

щодо українців у 1919 – 1951 роках

Ми депутати Сокальської районної ради глибоко стурбовані та обурені тим, що польські парламентарі в ухвалених парламентом Республіки Польща постановах (Постанова Сенату від 7 липня 2016 р. та Постанова Сейму від 22 липня 2016 р.) продовжили односторонній перегляд спільної політичної оцінки польсько-українського конфлікту під час Другої Світової війни, яку було раніше погоджено в низці важливих українсько-польських документів, зокрема таких як: Заява Президентів України та Республіки Польщі «До порозуміння і єднання» від 21 травня 1997 року;Заява парламентів України та Республіки Польща у зв’язку з 60-ю річницею Волинської трагедії  від 10 липня 2003 року;Спільна заява Президентів України та Республіки Польща “Про примирення – в 60-у річницю трагічних подій на Волині” від 11 липня 2003 року; Послання Греко-Католицьких Єпископів України та Римо-Католицьких Єпископів Польщі з нагоди акту взаємного пробачення і поєднання від червня 2005 року;Спільна заява Президента України та Президента Республіки Польща з нагоди 60-ї річниці акції «Вісла» від 27 квітня 2007 року.

У Постанові Сеймом Республіки Польща від 22 липня 2016 року  «Щодо вшанування пам’яті жертв геноциду, вчиненого українськими націоналістами проти громадян ІІ Речі Посполитої у 1943-1945 роках» йдеться про вбивство «більше 100 тисяч громадян ІІ Речі Посполитої» і зазначається, що «їхня точна кількість досі невідома». Учасниками вбивств поляків названі «також дивізія СС «Галичина» та інші українські формування, що співпрацювали з німцями».

У прикінцевій частині Постанови з посиланням на виступ папи Івана Павла ІІ у Львові у 2001 р. зазначається, що «виключно повна правда про історію є найкращий спосіб примирення і взаємного прощення».

Однак зміст цього документа свідчить про свідоме спотворення польськими парламентарями історичної правди шляхом вибіркового, упередженого і маніпулятивного підходу до фактів, відвертих вигадок, політично безвідповідальних і юридично некоректних звинувачень українського національно-визвольного руху у злочині геноциду проти громадян ІІ Речі Посполитої.

Сьогодні доконаним фактом є те, що у польсько-українському протистоянні під час Другої Світової війни гинули не лише поляки, а й українці, і невідомою є точна кількість не лише поляків, а й українців – жертв цього протистояння. Згадка дивізії СС «Галичина» та інших українських формувань, що співпрацювали з німцями, в одному ряді з ОУН і УПА знадобилась для їхнього штучного асоціювання з колаборанськими структурами з метою дискредитації українського національного визвольного руху.

Ми депутати Сокальської районної ради наголошуємо та привертаємо Вашу увагу до того факту, що на теренах Сокальщини ці події також мали місце та стосувались тисячі родин наших земляків.

Полонізація, колонізація, пацифікація, депортації і фізичне винищення – жорстокі масові убивства мирних українців Східної Галичини, Волині, Закерзоння – суть реальної, системної і послідовної державної шовіністичної політики Польщі впродовж 1919-1951 років.

Кілька десятиліть українці Польщі страждали і гинули лише за те що вони були українцями. Сотні тисяч депортованих, десятки тисяч замордованих мирних українців – громадян Польської держави – гіркий підсумок великопольського урядування.

Українці у Польщі були поставлені на межу виживання як етнос. Польща пропонувала українцям невеликий вибір: померти, стати поляком, бути депортованим з рідної землі, чи, наприклад, назвавшись білорусом уникнути депортації, як це було під час операції «Вісла» 1947 року.

Українців Східної Галичини і Волині мала спіткати доля українців Закерзоння (Лемківщини, Надсяння, Сокальщини, Равщини, Холмщини, Підляшшя), де з понад 850 тисяч проживаючих там українців у 1944 році, станом на 1947 рік лишилося хіба кілька тисяч.

Така ж доля спіткала і українців у Польщі району Сокальщини де було у 1943-1945 роках переселено мешканців більше 30 сіл, а самі села  спалено за вказівкою польської держави.

Останню акцію відривання етнічних українців з рідних земель було проведено у змові Народною Польщею та Совєтським Союзом під час так званого обміну територіями і переселення українців Гуцульщини на повернені землі Сокальщини. Тисячі українців знову були відірвані від власного коріння – рідної землі.

Незважаючи на це, Постанова зображує винятково українців як злочинців, а винятково поляків як жертву і безпідставно звинувачує українських націоналістів у вбивстві не лише поляків, а й євреїв, вірмен, чехів, представників інших національних меншин, а також українців, які намагались допомогти жертвам. Вона відтворює створені радянськими спецслужбами і комуністичною пропагандою стереотипи, які повинні дискредитувати українців, що вели боротьбу за своє право жити на своїй землі і мати власну національну державу. Виглядає так, що перегляд оцінки подій на Волині відбувається за російським сценарієм і не без участі кремлівської агентури в Республіці Польща.

Постанова Сейму Республіки Польща героїзує акції Армії Крайової, Батальйонів Хлопських, самооборони «кресів», вчинені проти українців в українських селах, і зображує винищення ними українського мирного населення на споконвічних українських землях як «польські відплатні акції» з метою виправдання виконавців цих злочинів всупереч вимогам норм міжнародного права і людської моралі.

Постанова наголошує на злочинах, вчинених щодо «цивільних осіб на східних кресах ІІ Речі Посполитої», ігноруючи той факт, що «креси» завжди були і залишаються українськими етнічними територіями, населеними до операції «Вісла» переважно українцями. Насправді злочинні дії щодо цивільних осіб здійснювалась польською стороною проти автохтонної української більшості й не обмежувалася лише 1943-1945 р.р і територією Волині.

Залишаючись глухими до кривд, завданих українцям, польські парламентарі свідомо перетворили історичну проблему у політичне українофобське знаряддя, яке одразу почали використовувати депутати Держаної Думи Російської Федерації

Томи Ми депутати Сокальської районної ради вимагаємо дії Польської держави щодо українців в Польщі у період 1919-1951 років кваліфікувати як геноцид та підтримати Проект Постанови «Про вшанування пам’яті жертв геноциду, вчиненого Польською державою щодо українців у 1919-1951 роках» №5012 від 03.08.2016 року, яка була подана народним депутатом України Мусієм Олегом Степановичем.

 

Прийнято на XІІ сесії

VІІ скликання Сокальської районної ради Львівської

області

16 листопада 2016 року